З ЧЕРНЕЧОЇ #ПоверненняТараса
Стою.. над прірвою на чорній тій горі
Брехня з’їдає душу, бо не знаю:
Чи я живу, чи стигну на вітру ,
Чи з Україною, у муках, помираю
Он, подивіться хто керує там:
Собі, величний, храми хто мурує!
На кістяках дітей…
а Вам, а ВАМ -
Могилу під горою лиш готує..
Он.. бачите: вже
землю українську – продали,
Вже села нищать і дітей зганяють
У Світ..
В Світах, мов ті безхатченки, вони блукають ..
Мов ті сліпі - з поводирями із сліпців.
Годованих, пихатих кабанів.
А ті вже вирішили - йдіть собі по Світу..
Слабкі, безвольні українські діти