Як пробивається сонце,
хмари розбити не в силах,
так пробивається людина
у мирських своїх справах.
Ремствує на день прийдешній,
шукає захисту там і тут,
бореться за виживання
своїх не жаліючи потуг.
Чи багато нам в житті треба?
Серце жалійте, друзі,
воно, як мірило ліворуч,
його забувати не треба.
Воно терпить і копить,
нашу виміряючи Суть,
хороше не забуде,
направить на праведну Путь.
Чого ж хочемо ми від Життя?
Щоб в Житті була любов,
щоб раділи життю діти,
і у венах кипіла кров!
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/l_YVlOZdTvg
