КРАСЕНЬ БЕРЕЗЕНЬ ЗАКОХАВСЯ У ВЕСНУ
Красень березень закохався у прекрасну юну весну
серед снігів дарує пахучі квіти проліски білосніжні
на свято жінки жовтогарячу мімозу гілочку золоту
його глибоке щире почуття народжує пісню ніжну.
Захвилювались морською хвилею сталеві небеса
заквітнув небокрай льоном синім у просторі
вітровій розігнав сизі хмари за горизонт вдаля
сяє сонечко і березень весні признається у любові.
Побачила двох лебедів і від заздрості залютувала зима
у гнівнім пориві завіяла засіяла білим снігом в цю мить
полила холодним дощем і морозом тріскучим припекла
і в сніговій заметілі хоче перше кохання їхнє розділить.
А закохані омріюють рожеві мрії у казкових снах
в надії будують мости щастя загадують бажання
як розкішний замок звити гніздечко сонячний дах
і у парі злітати на інші планети де цвіте кохання.
Від холоду стрункий клен скоцюрбився дугою
дивиться печальними очима на плакучу вербу
бо від променя сонця тепла креснуть сніги водою
під небесними хоругвами зоря вінчає віночком весну.
М ЧАЙКІВЧАНКА