Крізь зимові холоди, крізь льодяні морози,
Розквітає на серці весна і тане іній із дерев неначе сльози,
Амбіції зими уже в минулому давно,
Ще трохи і розтануть сніги, запанує тепло.
Освятить сонячним промінням посмішку твою весна,
Мріями наповнить думки і серця,
Усміхнеться природа, все оживе,
День жіночий, невдовзі прийде.
Розквітнуть підсніжники в лісі для тебе,
Усюди, і навіть ангели в небі,
Говоритимуть всі, яка красива ти,
Увінчана обіймами весни.
Тож тебе, зі святом ніжності вітаю,
Оскільки вродливішої на світі я не знаю,
Богиня радості, весни, кохання,
І проміняв би я усе, лиш на одне бажання,
Суму, щоб не бачити в твоїх очах ніколи,
Озирнутися, щаслива ти, і прекрасно все довкола,
Ніжність свою, хотів би теж подарувати,
Це усе, більш немає що віддати.
Енергія твоїх очей чарівних,
Заставила мене вступити в бій не рівний,
І в цій битві, програв серце я,
Снігом тепер скована моя душа.
Весною лиш, коли поруч із тобою,
Я згадую, що таке кохання, мимоволі,
Тепер залишилося спитати лиш у долі,
Оскільки знає лиш вона, як жити у неволі.
Можливо вона поруч, хоч сама не розуміє,
Все рівно прийде час, що все сумне розвіє,
Ескалатор в нікуди, зупинить свій рух,
Слова, що у серці, почуєш ти в слух,
Не стане нікого, зникнуть усі,
тИ, просто знай, будеш щасливою ти.
ID:
780938
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 08.03.2018 09:48:20
© дата внесення змiн: 08.03.2018 09:48:20
автор: hash
Вкажіть причину вашої скарги
|