[b]К[/b]різь зимові холоди, крізь льодяні морози,
[b]Р[/b]озквітає на серці весна і тане іній із дерев неначе сльози,
[b]А[/b]мбіції зими уже в минулому давно,
[b]Щ[/b]е трохи і розтануть сніги, запанує тепло.
[b]О[/b]святить сонячним промінням посмішку твою весна,
[b]М[/b]ріями наповнить думки і серця,
[b]У[/b]сміхнеться природа, все оживе,
[b]Д[/b]ень жіночий, невдовзі прийде.
[b]Р[/b]озквітнуть підсніжники в лісі для тебе,
[b]У[/b]сюди, і навіть ангели в небі,
[b]Г[/b]оворитимуть всі, яка красива ти,
[b]У[/b]вінчана обіймами весни.
[b]Т[/b]ож тебе, зі святом ніжності вітаю,
[b]О[/b]скільки вродливішої на світі я не знаю,
[b]Б[/b]огиня радості, весни, кохання,
[b]І[/b] проміняв би я усе, лиш на одне бажання,
[b]С[/b]уму, щоб не бачити в твоїх очах ніколи,
[b]О[/b]зирнутися, щаслива ти, і прекрасно все довкола,
[b]Н[/b]іжність свою, хотів би теж подарувати,
[b]Ц[/b]е усе, більш немає що віддати.
[b]Е[/b]нергія твоїх очей чарівних,
[b]З[/b]аставила мене вступити в бій не рівний,
[b]І[/b] в цій битві, програв серце я,
[b]С[/b]нігом тепер скована моя душа.
[b]В[/b]есною лиш, коли поруч із тобою,
[b]Я[/b] згадую, що таке кохання, мимоволі,
[b]Т[/b]епер залишилося спитати лиш у долі,
[b]О[/b]скільки знає лиш вона, як жити у неволі.
[b]М[/b]ожливо вона поруч, хоч сама не розуміє,
[b]В[/b]се рівно прийде час, що все сумне розвіє,
[b]Е[/b]скалатор в нікуди, зупинить свій рух,
[b]С[/b]лова, що у серці, почуєш ти в слух,
[b]Н[/b]е стане нікого, зникнуть усі,
т[b]И[/b], просто знай, будеш щасливою ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780938
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.03.2018
автор: hash