Підсніжники із-під талого снігу,
До сонця тягнуть голівки свої.
Його теплі промінчики ловлять
І вітають усіх зі святом Весни.
Підсніжники, - ніжні квіти надії,
Що першими появились на Землі.
Коли ішли Адам і Єва з Раю,
І в дорозі щоб розвеселити їх,
Квітами стали сніжинки льодяні...
За підсніжником проліски поспішають
І голубим чарівним килимом квітів,
Аж до смерекових Карпатських верхів,
Щедро дорогу весні вистеляють.
Сади сніжно- білу фату одягають.
Незабаром у квітах потоне усе.
І прокинеться природа. Оживе.
Пташині співи залунають в лісі...
Весняний грім по небу пройде.
Дощ піде. І веселка високо зійде...
А жінки як ті троянди розквітнуть,
Та вродою своєю радість принесуть.
Як той неповторний аромат квітів,
Свіжістю повітря зранку наповняє,
Так оця весняна жіноча краса,
Наші душі та серця зігріває.
То ж трепетно бережімо ту красу,
І зів'яти їй ніколи не даваймо,
Любов'ю та нашим душевним теплом,
Щоденно і щогодинно зіріваймо.
Та з святами вітати не забуваймо!
Так! гарненько! Тож чекаємо цю
весну- красу.Хоч морозно та сонце яскраво блистить,дає сигнал,що весна з кожним днем блище,скоро нас повеселить...
Успіхів Вам!
Так! гарненько! Тож чекаємо цю 
Мороз уже втікає 
