Весна йде сміливо,
приховую від неї свої
зламані крила.
Хоча і покарано
неоране поле моєї Душі,
та все ж прошу, прийми
у свої обійми,
почуття не глуши.
Жену геть страждання,
підслуховую її побажання.
Залиш свої сліди
у моїй Долі,
вже нічого втрачати,
треба серцем воскреснути.
Пригорни мене до себе,
зазирни в мої каро-зелені очі,
я чесна перед твоїм
вінценосним пробудженням.
Твої квіткові вуста,
дарують посмішку,
ніби душевна пісне свята.
Перехресна моя з тобою сила,
обидві прагнемо й шукаємо
ефемерної, казкової краси.
Може марно повторюю тобі свої бажання,
але вдячна цій магічній розкоші фатальній.
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/l_YVlOZdTvg
