ПРИЄМНО, ЗГАДУЮ ДИТИНСТВО БОСОНОГЕ
Приємно, згадую своє дитинство босоноге...
як в сонячні дні бігала у яблуневий сад,
упавши до землі у пахучі трави у дороги
милувалась, як випромінює осяйний зорепад.
І білим птахом відривалась від землі у небо
дивилась ,як пливуть засніжені хмари удаль
зорила у- музей де картинна галерея для мене
і магнітом, манив Всесвіт думи у синю даль.
За спиною ,виростали крила міцні і дужі...
між білосніжних гір являлись образи мені,
то принц, на білому коні...то принцеси, як ружі-
бачила, медведика пухнастого, котика на полотні.
Приємно, згадую час дитинство босоноге...
де для душі розквітає сад співають солов'ї,
у полі, як море колишеться жито у дороги.
і здається, більшого щастя не треба тобі.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.