- Що буде... як мене не стане?..
Невже так само піде дощ?..
А зранку знову Сонце встане...
Заллє промінням безліч площ.
Трава, вмиваючись росою,
До неба буде ще рости...
- А я вже не ступлю босоніж...
Бо календар мій став пустий.
- Коханий милий, серце ніжне...
Ти вибач, що покину світ!
Десь там душа літає вічно...
Це на Землі життя... лиш мить.
- Поглянь, в саду листок торішній!
То свідок почуттів без меж...
- Коли згадаєш нас колишніх,
Не плач!.. Бо я заплачу теж...
- Років багато ти був поряд...
Кохав одну мене... - Весь час!
- Щаслива я... Найкраща доля...
Та все ж вона... розлучить нас.
Бескрайній Всесвіт... - Чи повіриш?..
В безодні кращі є світи!..
Я почекаю десь в сузір`ї...
- Мені потрібний... тільки ти.
11.02.2018 г.
Фото з інету.
Когда меня не будет...
Жалеть нас времечко не станет...
- Когда-то, знаю... я уйду.
А утром Солнце снова встанет...
Мою не чувствуя... беду.
Трава, залитая росою,
Не прекращает к небу рост.
- А я уж не ступлю босою...
В календаре последний лист.
- Мой ненаглядный, серцем нежный...
Прости, что я покину мир!..
Итог у жизни... неизбежный.
Мы на Земле лишь только миг.
- Смотри, листочек прошлогодний!..
Свидетель наших сильных чувств.
- Не плачь... когда воспоминаний
волна пошлет в сердечко грусть.
- Ты много лет со мной был рядом...
Всегда любил меня одну.
- Мое ты счастье и отрада!..
Но как разлуку я приму?!!
- Я не смогу одна над бездной...
Хоть в звездах лучшие миры.
- Я подожду!.. Во всей Вселенной
мне нужен, милый... только ты.
11.02.2018 г.
Фото из инета.
