Ти знаєш, але я чекаю,
Як пройде дощ,
Що про між нами.
Як і колись, бажання маю,
Що сум зітреться із роками.
Що злива змиє щем та сум
Відгомін грому нас розбудить
Та краплі пробубнять визнання,
Що барви тьмЯніють парсун,
Що є едине в нас бажання.
Бажання, щоб замовнув дощ.
Щоб злива не змива дорогу,
Та шлях проклався від порогу
Щоб ще знайшовся мідний грош
Що на квиток шукав небого.
Мовчи, мовчи. Не треба слів.
Ти тільки трохи зачекай,
Та від дощу вже не тікай
Бо то слова моїх послів,
Що кличуть нас з тобою в рай.
Чи може сум, чи може слово
Чи ти почуєш сердця мого.
Хто зна, що буде проміж нами?
Чи почуттів надовго стане?
Що ти ховаеш між дощами?
