Малюнки, малюнки, малюнки...
Як врятуватися з нудьги?
Я забула твої поцілунки,
Як моя шпилька слід від ноги.
Зламаний пензлик художній,
Тупий олівець в самоті,
Мій список на разі порожній,
Бо все зустрічались не ті.
Змарніло знеможене тіло,
Давши двічі життя не собі...
Мабуть марно. Кому, яке діло
Що відбулось, як живеться мені?
А душа в божевільню давно
Просить вхідного квитка,
Але усім мабуть всеодно -
Мабуть настільки бридка.
Малюнки, малюнки, малюнки...
Що зі мною, чому все не так?
У мені два чарівні дарунки,
А хтось справжній у цьому жебрак!
