Хочу написати ще один вірш,
Розказати, як було усе насправді,
Він не був з тих, що гірш,
Він був з тих, що найкращі.
Закрутив усе листопад, -
лиш його звинуватим,
Так вийшло, - на жаль,-
не буду брехати...
ми готові були до змін,
І.., ніби, не було чого боятись,
Нашого щастя робили скрін,
Від "нас" не було куди сховатись!
Та час розпоряджається завжди інакше,
Не питаючись, без вагань!!!
І, звичайно, щодо нас так же...!
Ні, не брехали, інших не шукали,
Просто.. стали жертвами обставин...
А потім нові події, снігопад...
Забули п'яний листопад...
Хоч після стількох років,
Я досі його зберігаю..,
В шуфляді..., на дні..., з лівого краю...