не раз, не два, не три, не сорок вісім,
а з часу, ще коли творився світ,
з таких, як я, все виганяли бісів,
встромивши гак в оголений живіт,
таких, як я, палили на багаттях,
хоч не Джордано і не Галілей,
таких собаками цькували в шмаття,
бо легка смерть - не їхній привілей.
я - перелюбник, звабник-пересмішник,
я - підлий змій, улесливий інкуб*,
одвічний Мефістофеля поплічник,
Грааль гріхів, піднесених у куб.
я - власник тисяч усмішок та масок:
філософ, мрійник, цинік чи позер,
романтик... все - щоб прослизнути ласо
в чиєсь подружнє ложе... адюльтер...
під масками - огидна ница підлість
та з ікол проступає трупний яд,
такі, як я, не знають слова гідність,
таким і Юда - найрідніший брат.
я зрадив сам і я шукаю зради,
і сам в гріху, й схиляю до гріха,
щоб надкусити, лиш розваги ради,
у чоловіка чи у жениха.
солодкий ель із присмаком блювоти,
чи чорний бруд у тисячі карат -
це я, і жив би дуже довго, доти...
***
але - пора, уже чекає кат.
*Інкуб - у середньовічних легендах розпусний демон чоловічого роду, який шукає сексуальних зв'язків із жінками для втамування нестримної хтивості.
Нічого оригінального не скажу, бо найперше, що вигукую після прочитання – "Уффф! Ах! Ого!"
Рада, що "відкрила" Вас. Тепер є на кого рівнятися, хоч ТАК писати мало кому дано.