Ти спитай в любОї цьотки :
"Що то значит плести пльотки ?",
Заприсєгнисє вона,
Що ту "муху зі слона"
Зробила цьотечна тета
Акурат на самі свєта.
Бо на свої вуха чула,
(а вона глуха не була)
Як балакала з кумов
Й та хитала головов:
" Що ж то сє , кумасю, робит ?
Та то сє людина гробит.
Ти годуй го цалий рік,
А він норовит на бік
Чуть не каждий день ходити,
Як на то сє всьо дивити ?
Чи єму не добре в мене ?
Даю сухе і варене
Дивлюсє, як за дитинов,
А не за яковсь скотинов,
Би було всьо чисте, свіже
Не шкодую йому збіжє.
Чи погано виглєдає ?,
Чи чогось в мене немає ?,
Що го норовит тікати
Чуть не каждий день від хати !
Що я, кумцю, не робила
Раз на цалий день закрила,
То ходив із кута в кут
Нервувовсє, та то цуд !
Я до него говорила
I чистенької налєла
Кажу : " Випий, - не журисє,
Заспокойсє, не казисє ! ".
Де там, - хлепнув і за свОє
О таке то життє моє ".
Й понеслА тета селом,
Що в куми в сім"ї облом,
Ходит її хлоп на бік
Певно го в селі хтось врік.
Понеслась пльотка між люди
В склепі шепчутьсє, - та всюди.
Єдна з села не втерпіла
До куми якось підсіла
Починає так з далека
(би не здаласє аптека):
" Так, так, так - такі вони
Хоч з неба Сонце здойми,
А він дивитьсє на бік
Лиш ти з хати, - він вже втік.
Та ти, кумцю не журисє
Плюнь на хлопа, - обдивисє ..."
Обірвала ї кума :
" Що верзеш, чого нема !"
"Як нема, - та тета чула,
Як ти свого хлопа впнула
Аби не ходив набік
Але він всьо єдно втік ! ".
" Та то мій когут, - вар"яти !!!,
А не хлоп тікає з хати !".
От такі то пльотки, люди,
Виникают часто всюди,
Хтось почув щось тай поніс
Й життє пішло під укіс.
03.02.2018 р. ( 4.30 - 5.50 ночі )
Гарно, з гумором.
