легко малій дитині заблукати в великім бомбею!
міста, як це, не знають де сором, де гріх, де що.
та й справді чи мусили б знати?
я сам в багатьох місцях граю багато трагедій,
я й сам не в собі, в мені теж
блукає багато чого дитячого.
сестро, сестро, хіба ти його не чуєш?
я – окремо від себе, та все одно чую добре.
сестро, хіба ти не бачиш? він загубився й плаче.
а я – не в собі. візьми його на руки.
бачив, ти брала гроші від когось там в темнім місці
на станції тут в тіні, а сьогодні не дуже й спека.
хочу, щоб їздила до школи, й зі школи додому
срібною електричкою: срібною з золотими колесами.
змий це багно з обличчя. фу, я його ненавиджу!
я поруч, окремо від себе. не бачиш?
ти – мати зі стертим обличчям, з дитиною на руках.
дитина прикипіла поглядом – чи до мене?
мати забула всі чари, не вміє мене втихомирити.
десь між провиною та милостивою благодаттю
в мені якийсь хробак – він точить все, що бачить.
я десь поруч: поруч з самим собою.
я окрім тебе кругом. мене тут таких мільйони.
як я тобою пишаюся! то ж для тебе я вийшов до світла
з глибини глибочезного, непереможного смутку.
маленька дитина блукає. це місто не знає сорому,
бо навіщо йому то знати? я тут, я вже поруч, дивися.
бачиш? я не при тямі: тримаю тебе за руку
за твором: beside myself, jethro tull
