Десь поїхав Василь Гальчин
До тої Одеси
Пише листа своїй милій,
А може і бреше.
Приїзджай до мене мила
Бо не можу спати
Заробив їм пору рублів
Приїдь їх забрати.
Сіла бідна, сум схопив
Йде до моєї жінки
Каже,що чоловік її за пів року
Від’їв пів печінки.
Тільки пише, що не лише
Заробляю гроші
Трошки вже в кафе лишив
Є ще на галоші.
Як поїхали обидві
Нема вже неділю
Ось дзвінок,я беру трубку
Аж собі не вірю.
Тут Василь кричить:
,,Не можу сі їх позбути
Таксі розгуляли’’.
Ох і в мене заробітки?
Ох і дні настали?
А він тоже бідолаха
Не плюне си в кашу
Дав їм тільки на галоші
Це вам точно скажу.
Ох,як прощалися вони
Фист вона довольна була
Але свої нові капці
У дорогу взула.
А як зайшли вони в поїзд
Таксі розпалили
Що там рядом на проході
Арм’яна побили.
А що було в Станіславі
Сіли си на лавці
З сміху вмерла з тих галошів
Якась стара бабця.
Довго вони там на лавці
Собі посиділи
Тут себе одна мац-мац
Де сі труси діли.
А кальоші їм ідуть
Трусята си куплять
Нехай більше в тому поїзді
Нічого не гублять.
Отак сі вони доїздили
Нічого не хочуть
Бо тепер у нас в Франківську
Всі з них сі регочуть.
06.06.1996р.
Частка сі,си,заробив їм-галицький говір.
