Така зима сьогодні безсоромна,
Оголена стоїть серед вітрів.
Колись була незаймана і скромна
У білій сукні, що мороз її пошив..
Нагі дерева і сумна землиця,
Від її витівок у подиві, птахи,
Мабуть згубила рукоділля спиці?
На сани сумно споглядають дітлахи.
І чим ти, зимо, провинилась так у світі,
Що вдень святковий тобі нічого вдягти?
Лише прикраси штучні з жалем світять
З душевної твоєї пустоти.
Мабуть це не твоя лишень провина,
Що так у бідності ти свято зустрічаєш,
Бо свою руку тут приклала і людина,
Тепер плоди всі разом споживаєм.
А все ж ти, зимонько,хоча і дуже бідна,
Не маєш ані ковдри, ні перини,
Для мене ти найкраща, моя рідна,
Живем з тобою ж ми на Батьківщині!
31.12.17р.
Навзаєм 
