Присіла Муза на підвіконні
В сніги вдивлялась- у білі коні
Гойдала віття, сміялась щиро
І смакувала кавусю мило.
Зірки збирала, мов оксамити
Літами квітла, бажала жити
Кохала вірно, а десь ридала
Про все на світі усім казала.
І не скривала, ні жарт, ні тугу
Ні любов вірну, а ні наругу
Була жадана, дитям родилась
Добром і щастям собі гордилась.
Вдягла сьогодні ялицю в шати
Різдвяний запах несла до хати
Упала в сніг- догорилицЯ
Зморилась трохи, хоч молодиця
Ой Музо, Музо!- Гучна та щира
Зимовим сяйвом приворожила
Он, за горою, вже колядують
Спіши до хати, де завіншують
Сядемо двоє, вип'ємо кави
Які ж то файні твої забави.