Біліло ще й мело багаторядно,
Земля дрімала в сивім шушуні.
Родилось диво - розцвіла троянда
На сонячнім затишному вікні.
Пригрілася межи квітками зручно -
Маленький виклик грізним холодам...
Ну що вона, тендітна і колюча,
І той мороз з мітлою, що отам!
Усе ж копилить ніжні губенята,
Її дитяче світиться чоло,
Бо щиро вірить в незрадливу хату
І людям, що дарують їй тепло...
Отак і люди, наче квіти тії -
Щасливі від надії до надії.
