Знову дощ іде стіною.
Ніби вже ж зима?
Осінь вправно у двобою,
Ще гальма трима.
Озирається навколо.
Що ж, уже пора...
І складає речі кволо,
Треба йти з двора.
Досить чемно попрощались.
Сльози ти не лий.
Надто довго ми втішались
Красоті твоїй.
А тепер так хочем снігу,
Зрозумій ти нас.
Хочем ми його на втіху.
То ж, звільни Парнас.
Все майно взяла на плечі,
Ноша неважка.
Так не рада оцій втечі...
Де б тут взять візка?
Тут навколо все притихло.
Хто все ж вигра бій?
Ти з дороги зійди тихо...
Уступати вмій..
Это важная привычка! Ты её усвой!
Хоть ты и герой!? Уступи порой!
Ведь природа разъясняет - ей не нужен бой!
Надежда нам всегда находит -разумные слова...
А уж природа нас чарует - и от неё я без ума!