Зустріч
Розкинувся між нами
дорогами весь світ,
який ночами й днями
дарує тінь і цвіт.
На відстані два серця,
палають, як зірки
в життєвому озерці
проводячи роки.
Ні спокою, ні тиші,
ні радості в душі,
на дикому узвишші,
яке січуть дощі.
Те все лише у мріях
є казкою для нас,
щоб жити у надіях,
про той щасливий час.
Зійдуться дві дороги
до зустрічі порогу,
в обіймах і цілунках
любити життя.
Забудуться тривоги
досадних епілогів,
посіявши в стосунках
ясне майбуття.
В думках усе минуле
човнами потонуло,
залишивши до щастя
дорогу весни.
Нове життя прибуло,
в коханні спалахнуло,
квітками серед листя
здійсняючи сни.
Віктор Цвіт 28.11.17