Ти далеко сьогодні від мене,
Хоч до зустрічі крок, а то пів.
Плачуть золотом вересня клени,
Їм бракує весни теплих слів.
Я стою за півслова до тебе
І дивлюсь на кленовий з сліз лист.
Винуватити буду лиш себе
І осінній з вогню падолист.
За спиною ховається літо.
А що далі? А далі лиш сніг
І вино у стакани розлите,
І той крок, що ступити не зміг.
Я стою, як той клен золотистий,
За півкроку до бажаних вуст.
Час ховається в шлях, шлях тернистий,
Із під ніг по листках лише хруст.
Ти так близько й далеко від мене,
Нам до зустрічі крок, а то пів.
Листя з клена спадає вогненне,
На ігристий, на білий та сніг.
