Літо заплело вже теплі коси,
Лила осінь свої холодні сльози.
І вітер тихо віти колихав,
І,водночас, так прискіпливо мовчав.
А почуття виходить не хотіло
І щось по-малу дверима скрипіло
І хмари,насупившись,грізно ішли
І квіти в саду вже перецвіли.
Не пахло кохання вже зрілим чомусь
Я лише злегка назад обернусь
Позадну,у я бачу ту ж саму картину
Не бачить мені погожую днину
Не бачить вже квітів пахучих отих
Збиратиму смутно количий я жмих
Не бачити сонця, палкого, жаркого
Побачу й нап'юся лиш плачу гіркого
Не зможу ходити в траві гомінкій,
Ходитиму по неприємній, сухій.
Мандрами в інший сад я піду,
Справжнє кохання в гіллі віднайду.