І СТАЛОСЯ ДИВО
І сталося диво: у звичнім житті
Відкрилися раптом небесні портали!
Два янгола стрілись в святій чистоті
Відкритих сердець: а відтак – закохались!
Два янгола стрілися – Він і Вона.
Царівна і Принц. Два таких ідеали.
Навколо буяла казкова весна,
Птахів голосистих лунали хорали.
Їх мрії злітали мов зграї птахів,
У зоряні ночі вклонялися трави
І в душах закоханих радісний спів
Зривався із вуст, а іще – цілувались!
Які поцілунки медвяні й палкі!
Куди там солодощам з ними рівнятись!
А пестощі перші, а доторк руки
До зон еротичних… бажання пізнати
Про те, чого ще не пізнали в житті,
Чого не дає час дитинства і школи,
Про що лише чули в чужому вірші,
Чого в другий раз не зазнаєш ніколи!
Це станеться раптом… мов вибух гучний!
Тіла поєднаються в єство єдине
І станеться диво нової весни:
Засіється пліддю розорана нива.
Їх молодість в літо життя попливе,
Долаючи побуту труднощі, втрати…
Можливі там зради, кохання нове
В якому комусь забагнеться злітати…
Покається хтось, хтось, - із болем, - простить
І прийме назад , наче вузол зав’яже…
А чорної зради полинова мить
Дочасно на коси сивинами ляже…
Можливо, можливо… та краще нехай
До крайньої миті протягнеться диво;
Нехай почуття розвеснілий розмай
В похилих літах стане тим шанобливим,
Тим вдячним промінням для старих обох,
Що бабиним літом серця їм зігріє.
Нехай їх шляхи захистить Добрий бог
І сніг забуття імена не завіє.
Бо сталося диво: у звичнім житті
Два янголи стрілись - серцями невинні.
Мов квіти прекрасні в своїм почутті,
Мов птахи у небі – розкрилені, вільні!
четвер, 16 листопада 2017 р.