Вечір місто прикрив,
Темноти розмаїттям,
Пес протяжно завив,
В мокрому підворітті.
Засвітились вогні,
У будинку навпроти,
Силует у вікні,
Об»єднав всі чесноти!
Я на місці стою,
Дощ посилився вдвічі,
Втрапив у колію,
На шляху протиріччя!
Дощове відголосся,
У душі колотнечі,
Твоє ніжне волосся,
Опускалось на плечі.
Серце розхвилювалось,
Зустріч наша остання,
По деталях згадалось,
Швидкоплинне кохання!
Все було наче вчора,
Пам»ять в ритмі напруги…
Колихнулася штора,
Силует поруч другий.
Обіймає за плечі,
Дощ мені без різниці,
На душі порожнеча,
Знає ніч таємниці!
У ялин верховітті,
Дощ спинивсь на хвилину,
Знову пес в підворітті,
Скавучав безупину…
