Увечері сердилась хмара,
Летіли на дах громовиці,
Дощі шепотіли: «не пара»,
І розпачу в серці по вінця.
Він лився у пісню сльозами,
Хрип голос на струнах розп’ятий,
Навіщо сьогодні це з нами?
Так боляче мрію втрачати.
З небес тротуаром-рікою ,
Вона як кораблик легенький,
Втікала від нас із тобою,
Годинник секундами тенькав.
І кожна секунда ділила,
Кордоном на «до» і «не буде»,
Чужі розвівались вітрила,
«Не пара» судили нас люди…
Світлина від Надії Семени.
Світлина від Надії Семени.
