Мовчання
Буває так: оступишся і раптом злетиш у провалля мовчання, як в глибокий вир, звідки нелегко тобі повернутися.
Що врятувати вдасться? Уламки. Раніше вони довірою звалися.
Що ж знаходиш ти в тому колодязі, від усіх закритому?
Що бачиш ти незрячими очима в темряві?
Що душу поранило твою?
Випадкові образи?
Ревнощі змією підступною в серце вповзли, жалять в нетрявій тиші і так нещадно?
Чи сумніви зміїним клубком згорнулися, тінь в душі твоєї знайшли, там місце здобули, тобі віддавши натомість свої тривоги, отруєні гіркотою питань невимовних?
Та то все дарма...
Годі й шукати в тому вирі того, що для тебе зберігаю я на своїх висотах: гілку бузку в ранковій росі, дотику слова мого відраду, трепет серця...
Втрачається твій лик серед натовпу.
Ти не бійся, не біжи від мене.
У хвилях сумнівів не ховайся знову.
Струси скоріше осад своїх думок невтішних в розкрите вікно, нехай летить, куди захоче, але від тебе подалі ...
Посміхнися променисто.
Я як і раніше ділю з тобою всю землю, весну, що прийшла у наш світ, хвилювання , тривоги, і перший промінь сонця , і блиск смеркання, і мерехтливого неба зоряний світ.
Люби мене, і не відпускай в такий же вир безповоротний.
Павутина твоїх думок перекручених, від істини далеких, забирає сили.
Їх не витрачай марно і себе не рань.
І мене ... мовчанням своїм.
Навели на роздуми...
Мовчання буває кращим, ніж сварка...
Мовчання буває вбивчим, коли чекав і не дочекався...
Мовчання буває прекрасним, коли поруч мовчать два люблячих серця...
ХАЙ ВАМ ЩАСТИТЬ КОЖНОГО ДНЯ!
