Я – тільки піщинка в космічній безодні,
А, може, - краплинка у товщі води …
Чи маю я значення в книзі Господній,
Чи так, випадково, занесло сюди?
Залишиться спомин, про те, що я була,
Чи хвиля безпечно знесе в небуття?
Це, мабуть, важливо, коли не забули.
Ти, значить, записаний в книгу Буття.
Та все ж для піщинки, мабуть, головніше
Не видатись каменем надто колючим,
Щоб, раптом спіткнувшись, поранив хтось душу,
Чи тіло, чи серце образив болюче…
Коли ж мені краплею випало стати,
Хай буде вона не занадто солона,
Хай стану дощем, щоб врожай дарувати,
Чи тим джерелом, де вода прохолодна.
Коли ж я – сльоза, то нехай у маляти,
Що більших проблем, аніж радість, не знає,
Чи зронить мене хай розчулена мати,
Стрічаючи сина з далекого краю.
І хай швидкоплинно збігають всі дати,
І, може, не лишу про себе я спомин,
Аби лиш нікому біди не завдати,
А жити порядно, по Божих законах.
ID:
755565
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 15.10.2017 23:19:07
© дата внесення змiн: 15.10.2017 23:19:07
автор: ЮНата
Вкажіть причину вашої скарги
|
Чудовий вірш, гарні думки людини, що прагне добра. Якщо буде цікаво, на цю ж тему: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749834
