Потік води струмує дзюркотом тихеньким,
шумить в очах приємна його суть.
Він здалека здається крихітним, маленьким,
і по землі біжать краплинки сірі – ртуть.
Ліс не мовчить, хоча він не базіка.
Ліс розкриває нам обійми чудасій.
Його наповненість далеко не безлика.
Ти лиш прислухатись до всього тут зумій!
Послухай пташку голосну уважно,
послухай тиші звуки, без думок,
вдихни зелений світ затяжно,
поринь у світ лісних казок!
Потік води хай чистить душ дзеркала,
нехай із шумом, шкреботом, хай без,
хай проникає чистим струменем з порталу,
зі світу без понять: «прогрес», «регрес».
