За правилами грати у наш час
незвичним якось стало вже для нас,
бо все частіше хлопці чи дівки
стараються гайнути навпрошки.
Знівелювавсь любові теж закон,
зміліло вже кохання, його тон.
Все більше й більше в наш непевний вік
шукає зиск в коханні чоловік.
І це стосується давно обох статей,
про те написано вже тисячі статей:
Себе всі люблять, але віддають
за гроші й злато, в цьому зради суть.
Пірнають з головою все ж одні,
а інші залишають їх в багні.
Ті бідолахи йдуть на саме дно,
своє ім’я як їм згадати не дано.
Недолюбити – може то й на краще,
щоб не залізти у кохання хащі.
Один в наш час лиш любить маму з татом,
та іншому дає себе кохати.
Зима – найкращий час цьому коханню,
весна в нім щось, можливо, змінить рання.
Але надія на ту зміну невелика,
бо вже в людині зовсім мало чоловіка…
Послухайте пораду, сестро, брате, –
ви не спішіть аби-кого кохати.
Кохання справжнє вас все рівно відшукає,
а доти хай любов відпочиває.
Бо є чого багато в білім світі,
що можна самовіддано любити:
книжки і музика, поезія й картини,
пташки, комахи, звірі чи рослини...
Вони не зрадять, лиш підкажуть путь,
й до вірної любові приведуть!
13.09.2017
* Мій відгук на твір автора цього сайту Яся під назвою "Граєм про правилах".
Гарний переспів. Різними голосами про оте жадане,
вічне і святе.
Richter відповів на коментар яся, 13.09.2017 - 23:09
Дякую за оцінку мого твору, але тут не тільки про жадане та святе і навіть не стільки... Скоріше за все навпаки - про його негативну сторону... Та й переспівом я б його не ризикнув назвати, але Вам мабуть видніше...
Так, меркантильним часто є "кохання" - на жаль. Та фінал твору все ж оптимістичний: 
