Ой, у полі три дубочки росли виростали,
Росли, поки ті дубочки та й дубами стали.
Три дуби високі, статні, в листі, як ніколи,
Три богатирі неначе та й у чистім полі.
Ой, хто ж іде, ой, хто ж їде, на них поглядає,
А сердитий сильний вітер жолуді гойдає.
– Ой дуби, мої дубочки, дуби зелененькі,
Чому ж у вас, чому ж у вас жолуді дрібненькі?
– Ой, тому вони дрібненькі, що у чистім полі,
Що тим вітрам, ще й сердитим, забагато волі.
Що ті вітри, сильні вітри дуби роздягають,
А дощі у пізню осінь щедро поливають.
А ще сніги, завірюхи гілля розпинають,
А морози-морозенки печуть-допікають.
Ой дуби, мої дубочки, дуби зелененькі,
Пошли ж бо їм тепло, Боже, й дощики дрібненькі!
21.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
Пісенно-билинна оповідь з алгоричним присмаком! 
