Їй двадцять шість, вона ще молода,
Вона ще сподівається жар-птиці,
В її очах тече жива вода,
В її ногах – хвилюється пшениця,
Її дурили, кидали, кляли,
У неї крали, цілили, стріляли,
Її любили, у серцях несли,
Їй присягали, потім – ґвалтували…
Їй випала бурштинова війна,
Криваві стигми Криму, потім – сходу,
Та, все одно, приваблива вона,
Бо фанатично вірить у свободу.
Хай чорний янгол, морщачи чоло,
Нашіптує, що виходу немає,
Та , знаючи усе що є й було,
Їй янгол білий вихід провіщає…
Дякую, навзаєм 
