«Очі кольору індиго»
День хутко йшов за днем, мінявся рік роками,
А я серед своїх думок проводив томні вечори,
Та й довго думав: що криється там за зірками,
Котрі тихенько дивляться на нас, людей, згори.
Одного разу так нечувано, майже спонтанно,
У крижаній буремності свого щоденного життя
Зустрів на вулицях яскраву зірку бездоганну,
Що перекреслила собою все звичнеє буття.
Вона прийшла в подобі ніжної та юної дівчи́ни:
Блискучі світлі локони та темно-сині очі,
Неначе з полотна зійшла безцінної картини -
Заполонивши ними довгі філософські ночі.
Тепер я кожен день шукаю зустрічі з тобою,
Не хочу, щоб ти повернулась у те небо,
З якого прилетіла, й мені стала весною!
Зізнаюсь - закохався! А іншого не треба.
Можливо скажеш "Ні", бо я не з зір - лише людина,
Прошепочу від серця, настала та година:
Я дякую тобі за те, що розтопила мою кригу,
Прекрасна, ніжна дівчино з очами кольору індиго!
--А.
