КОРЕЙСьКА КЛАСИЧНА ПОЕЗІЯ : Соджо і Сасоль Сіджо, з Династії Джосен/Чосен
КОРЕЙСьКА КЛАСИЧНА ПОЕЗІЯ
Соджо і Сасоль Сіджо, з Династії Джосен/Чосен
сіджо - три-лінійна лірична пісня, мотив яких був стандардизований у 18 ст. передавався усно.
Принц Інп'йонґ
не насміхайся над сосною,
скрученою і зігнутою вітрами.
квіти на весняному вітрі,
чи можуть вони утримувати їхній блиск?
коли дує вітер і кружляє сніг,
можеш покликати мене.
Ї Чонґбо
чи може моя любов стати вільхою
Кумсонґа в Хоуєнґу, а я-
лозою маранти
у третій чи четвертий місяць:
наче павутиння навколо метелика,
лоза обвиває дерево,
тісно, тісно, неправильно ослаблена,
добре закручена, зігнута, потім ослаблена внизу,
аж до вершка, що тісно обмотується навколо,
без жодного проміжка, і,
незмінна день і ніч,
вона намотана, крутячись.
хоча, посеред зими,
ми переносимо вітер, дощ сніг і мороз,
чи коли-небудь ми можемо бути нарізно?
переклад з англійської- Івана Петришина
http://koreanpoetry.homestead.com/
