[b]КОРЕЙСьКА КЛАСИЧНА ПОЕЗІЯ
[i]Соджо і Сасоль Сіджо, з Династії Джосен/Чосен[/i]
сіджо - три-лінійна лірична пісня, мотив яких був стандардизований у 18 ст. передавався усно.
[i]Принц Інп'йонґ[/i]
не насміхайся над сосною,
скрученою і зігнутою вітрами.
квіти на весняному вітрі,
чи можуть вони утримувати їхній блиск?
коли дує вітер і кружляє сніг,
можеш покликати мене.
[i]Ї Чонґбо[/i]
чи може моя любов стати вільхою
Кумсонґа в Хоуєнґу, а я-
лозою маранти
у третій чи четвертий місяць:
наче павутиння навколо метелика,
лоза обвиває дерево,
тісно, тісно, неправильно ослаблена,
добре закручена, зігнута, потім ослаблена внизу,
аж до вершка, що тісно обмотується навколо,
без жодного проміжка, і,
незмінна день і ніч,
вона намотана, крутячись.
хоча, посеред зими,
ми переносимо вітер, дощ сніг і мороз,
чи коли-небудь ми можемо бути нарізно?[/b]
переклад з англійської- Івана Петришина
http://koreanpoetry.homestead.com/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743240
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.07.2017
автор: ivanpetryshyn