Після виснажливих мандрів так хочеться затишку,
Радості щирої, що проростає з грудей,
Після розлуки – свій сплін розчинити без залишку
В рідних обіймах і сяйві коханих очей.
Після зими затяжної – потреба у ніжності,
В силі тепла і натхнення у паростках мрій.
Сонця відсутність пригнічує райдужність іноді –
В тубу байдужість ховає веселки сувій.
Після жорстокості віри в добро всім нам хочеться,
Світла й надії опісля зневіри і тьми.
Будьмо уважні до тих кому сумно чи боляче,
Будьмо наснагою іншим, для себе – людьми!
після виснажливих мандрів так хочеться затишку - виснажитись ще й у ньому і в люлі заснуть
С.І.М.ка відповів на коментар Ulcus, 23.06.2017 - 07:18
в люлі заснути - не надто виснажливо, певне, день відіграв -
до люлі не йти, на підлогу упасти, мов десять гектарів за день просапав -
ото виснажливо
Дякую Вам за чудовий настрій!
Хай буде Вам затишно скрізь і завжди!
