(Входить Адальджиза)
НОРМА
Адальджиза!
АДАЛЬДЖИЗА
(здалека)
(Дух мій, кріпися!)
НОРМА
Наблизься, о юна діво, наблизься.
Чому тремтиш так?
Я чула, що ти мені важливе
щось сказати хочеш.
АДАЛЬДЖИЗА
Це так.
Та, ах, хай очі
грізні твої страшний вогонь
небесний, що в них, погасять!
Дай мені мужність,
щоб я змогла відкрити
таємницю серця!
(падає ниць)
НОРМА
(піднімаючи її)
Будь поруч, розказуй.
Що тривожить?
АДАЛЬДЖИЗА
(після хвилинки вагання)
Любов це! Ти не гнівись!
Довгий час я боролась, щоб її збутись.
Та вона все ж скорила
силу і совість.
Ах! Не знаєш, яку я
клятву дала недавно!
Втекти з храму,
вівтар забути, мов зрадниця блудлива,
покинути вітчизну...
НОРМА
Ах! Нещаслива!
Твого життя світанок
вже захмарений нині?
Тож як і коли цей
пломінь зродивсь в тобі?
АДАЛЬДЖИЗА
Одним погядом він, одним зітханням,
у гаю святому,
де вівтар Божий, де я молилась щиро,
мене звів... Молитва в мене
на устах захолола.
І вся, втопивши
очі в той образ милий,
я наче в інше небо дивилась –
у ясне небо, що в ньому.
НОРМА
О! Той же спогад!
Я теж була (я також була) безвладна,
коли його зустріла!
АДАЛЬДЖИЗА
Та чуєш ти мене?
НОРМА
Далі. Я чую.
АДАЛЬДЖИЗА
Часто самотня у храмі
потай його чекала,
і з кожним днем більш пристрасно
серце моє палало.
НОРМА
(Я теж горіла так.)
АДАЛЬДЖИЗА
Йди, – говорив він,– дай впасти,
до ніг твоїх припасти.
НОРМА
(О! Той же спогад!)
АДАЛЬДЖИЗА
Вітром дозволь злетіти,
НОРМА
(Мене також так звабив!)
АДАЛЬДЖИЗА
Щоб подих твій зустріти.
Дай мені цілувати
на волоссі твоїм витки.
НОРМА
(О, милі речі
мені так часто мовив –
їм путь пряму стелила я до серця.)
АДАЛЬДЖИЗА
Ніжно, як арфа співаюча,
тішило слово ласкаве,
в очах прекрасних сяючих
я бачила сонце яскраве.
НОРМА
(Чари немов у мене!)
АДАЛЬДЖИЗА
О, я пропаща, я гину!
НОРМА
Ах! Витри сльози!
АДАЛЬДЖИЗА
Вибач мою провину!
НОРМА
Тебе прощу я!
АДАЛЬДЖИЗА
Ах! Дай мені пораду!
НОРМА
Ах! Витри сльози!
АДАЛЬДЖИЗА
Втіш чи карай за зраду,
і від мене самої
визволи, визволи від серця мук!
НОРМА
Ах! Витри сльози!
Бо довічним вузлом присяги
вівтар не зв’язав ще.
АДАЛЬДЖИЗА
Ах! Скажи ще, скажи,
о небо, слова такі приємні!
НОРМА
Ах! Так! Ах! Ах! Так, кріпись і обніми мене.
Прощу, бо співчуваю.
Звільняю я від сліз тебе,
і узи всі розриваю.
Щоб завжди разом з милим
жила ти щаслива знов.
Щоб завжди разом з милим
жила ти щаслива знов.
Жила щаслива знов.
Жила ти щаслива знов.
Жила щаслива, щаслива знову,
жила ти щаслива знов.
Щаслива знов.
Ах! Щаслива знов.
АДАЛЬДЖИЗА
Скажи, скажи,
о небо, ці слова такі приємні!
Лиш ти, лиш ти гамуєш всі
страждання мої таємні.
Мені життя вертаєш –
бо не гріх любов.
(Мені життя вертаєш –
не гріх, не гріх любов.
Бо не гріх, бо не гріх,
бо не гріх любов.
Ах! Не гріх любов.)
НОРМА
Мені скажи – коханий твій –
хто він, як його звати?
АДАЛЬДЖИЗА
Не тут його батьківщина –
воїн він римський.
НОРМА
Римський? І хто? Продовжуй...
ID:
734277
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 20.05.2017 16:44:24
© дата внесення змiн: 23.09.2017 15:45:45
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|