Чому тепер,коли життя прожито,
Ретельно так гортаємо листки?
Певно тому,що у душі прошито,
Й читаємо,неначе би книжки.
Тут кожен рік лежить,як на полиці,
Он я малий,он юний,он змужнів,
А он студент-читаю вже таблиці,
А там диплом-на працю я побрів.
Не буду вже до капельки писати,
Не буду ритись у своїм житті.
Та і кому потрібно усе знати,
Що лиш належало родині і мені.
Але скажу-всього було не мало,
І радості,тривоги і журби.
Погане й зле від щастя пропадало,
Бо де любов,там зась йому іти.
Так все життя було моє в опіці,
При Божій помочі завжди воно ішло.
Навіть тепер,коли вже я у віці,
Я молю Господа,щоби таким було.
