Сиділи тіні й думали про смерть
Вона далеко, але наче й близько.
Чи змінять щось слова тепер?
чи буде ще колись душі так тісно?
Чи може погляд вивернути долю
І закохати двох розтоптаних людей?
Чи зможе сонце повернути волю,
Щоби уникнути небажаних смертей.
Чи серце змовчить, коли на папері,
Побачить до болю знайомі слова?
Та чи відчиняться потрібні двері,
Коли побачать, що хтось раптом ожива?
Чи зможуть тіні знову говорити,
Без будь-яких обмежень правду, й навіки?
Лиш вірні можуть ще раз полюбити,
І слів там не потрібно. Лиш мовчи...
роникливо...
