У руденькій кожушині,
З шапкою на голові,
В чобітках, що сині-сині,
Ходить котик по дворі.
Травка де-де, мов мережка,
Вільха – жовта від квіток.
Квіти ці – пухкі сережки,
Дмухне вітер – йде пилок.
Де ж підсніжник, ряст пістріє,
Пролісок прихисток звив?
Не видать, лиш ґрунт чорніє
Між торішньої трави.
Ходить котик, вже і їсти
Зве пустеньке черевце.
Раптом бачить, серед листу
Фіолетове лице –
Квітка витнулась у лузі,
Пелюстки, неначе шовк.
Ну, нарешті він подрузі
Подаруночок знайшов.
Взяв те диво під шапчину
І до киці з нею в путь.
В квітки – жовта середина,
Сон-травою її звуть.
У вас гарно виходять дитячі віршики! 
