Хлюпоче Ворскла, сива мати,
Лоскоче береги водою.
Все пам’ятає: азіатів,
Татар, що сіяли бідою.
Колись мала й несміла Лтава
Шукала по ярах дорогу.
Над нею виросла Полтава,
Дивилась вдячно на Сварога.
І той по берегах посіяв
Водолюбиві сиві верби,
Що для води, немов Месія,
Були тоді, скажу відверто.
Дивились верби в чисту воду.
Пили її і милувались
На течію, на світлу вроду.
А Ворскла Сонцю посміхалась
І бігла, водами багата,
Несла дарунок свій Дніпрові,
А понад нею – білі хати
І люди, духом що здорові.
Несе і зараз хвиля долі
Людей, яких давно немає.
Може, тому і невідомі,
Що із водою все спливає?
Ганна Верес (Демиденко).
Влтава, Лтава - на обх річках мені довелось побувати - в Празі і в Полтаві. А ось, що остання ще має назву Рудка (звідси, певно, й відома Березова Рудка)і Тарапунька, узнав лише зараз, поникавши по вікіпедіям. Дякую, Землячко! Люблю я свій край, бо мої предки жили в Полтавській губернії, а дім мій родинний лише в 20 км від нинішньої Полтавської області: Гнідинці й Остапівка межують з Чернухівським районом Полтавської.
Дорогий Олексо! Завжди приємно відчувати дружнє плече земляка. Я була на практиці у Чорнухинському районі в піонерському таборі. Здається і там Удай протікав. Надзвичайно чиста річка: раків на дні видно було крізь товщу води.
Спасибі вам за комент.