Мені набагато легше говорити тобі віршами,
Бо хочеться все й одразу врешті сказати
Я втомилась від тебе, хочу минати стежками
Пробач, але мрію піти. Тебе вже мені забагато.
Сьогодні ти зливою в душу, бурею в серце
Не відчуваєш дистанції, ріжеш тепер без тями
І твої очі чужі й байдужі, обійми ж з перцем,
Але зовсім скоро і цього усього не стане.
Хочеш бути ніким, то я не тримаю ні хвилі
Вже не дитина, щоб вірити в нашу вічність
За кілька довгих годин нас уже розділятимуть милі
Мій любий ніхто, я залишу наш спогад у січні.
