метеорита два сковзнуло в небі ночі
посланням з космосу, з безодні запитань
і загадок,
і таєн... -
не зчитані ще дані спектрограм
від персептрон отриманих сучасних,
де стільки вже всього, що впору
звести епістолярій сповіді епох
зародження, руйнацій, перетворень... -
і та уся жорстокість пертурбацій
вражаюча, в розгубі стоїмо
в роздумі протирічні
і найбезглуздіше підносимо на ступінь
істин прописних,
лукавих штукарів,
ворожіїв дотепних, посвячених в брехні,
уважно слухаєм, загадуєм бажання.
а в той час... - місяць ті листи пригод, билин і небилиць
ковтає і сміється,
у сміху дивний зорепад холодним світлом сліпить,
ховає у туман пронизливість і різкість.
й самотністю зітхнув - чим він кмітливих блазнів
в прозорих тінях звеселив... -
у блазнівському танці кривляються вони,
оспівують кохання, печаль розлук
і слізне захлининня...і аплодують товстуну!
який мов м"яч підскокував, котився у пустелі,
в підскоках торохтів як тамбурин
і реготав оркестром духовим на поховальній службі.
...а блазні танцівні витоптували стежку
в незвідані світи пробірок і мензур.
кодовані на вибух
незвідані світи відречених життів знульованої долі
заплуталися в сітях у всесвіті неспинних катастроф,
з яких дві зірки впали в небі ночі
мов два листа від Всесвіта і Бога,
мов мрії дві, два серця, що
на попіл спалені коханням...чи то на сум?..
а чи на сміх, потіху блазню?..який є злодій-сикофант
країни спогадів
у мушлі жартуна...
