Зізвонилися якось куми,
Що не бачились уже роки:
-Куме, до мене завітай
Відпочинем ми по зав'язку!
Покажу я тобі свій край,
Підем з тобою на рибалку.
Але щоб спокійнише було,
То до мене сам приїзджай.
-Дякую! Ми, приїдем. Чекай!
-Та сам куме приїдь. Благаю!
Я ж свою куму добре знаю.
Не дасть тобі рота відкрити,
Та по стограм нам пропустити.
Що накаже маєм робити.
-Та не те на увазі маю:
Я, то моя природня вага.
А, Ми, то зайва, що уже маю.
