Я стою посеред поля, відчуття в полоні.
Конику-стрибунцю, ти в широкому своєму різнотрав'ї,
як ми серед заквітчаної мальви.
Далі бігають сполохані комахи,
волошки їх запахом дурманять.
Буйний вітер його голівоньку колише,
порушує цю тишу.
Пташки навкруги свої пісні співають,
щебетом радують.
Під сонечком крапельки роси догорають,
ранню пору поважають.
Примха Природи – туману завіса,
стелиться по Землі ковдрою легкою,
дрібною, прозорою росою.
Дивлюсь на цю жадану красу,
аж кругом голівонька,
як той п'янкий очерет.
Очам любо, дивуюся, як те дитя,
наскільки ж чарівна Українська Земля!
