Полуда на очі впала. Туман? Не туман. Сліпота? Та ні.
А все одно за крок нічого не видно. Наче молочний шлях попереду. Наче серпанок хто накинув.
Що ж заховала імла? Біла – біла.
Біла імла густа як кисіль. Мутна. От - от втопишся.
А може то просто вибрики зору? Розфокусований погляд?
Як же тоді?
Ні. Снігова пелена заступила. Не пускає далі. Змушує чекати. Як же дочекатися?
Біла імла така підступна. Зовсім скоро може стати сірою. А може осліпити осяйним світлом, що полонило всередині усі кольори.
Сіра імла більш звична. Не така неприступна. Відомо, що далі. Далі імла синя. А ще далі – тіні.
Просто тіні.
А що ховає біла імла?
