Полісся Волині, берізки в долині,
Ген збіглися в зграйку, як діти малі.
А ще тут дівчата, а в них очі сині.
Як хмарки у небі грайливі, живі.
Чорняві, біляві, як Мавки із Пісні,
Що в полі тополі, грайливі, стрункі.
То мальви розкішні, то лілеї ніжні,
Як жайвір співучі вгорі навесні.
Поліські панянки, мої волинянки,
Як льон серед поля, волошки в житах.
Міські і селянки, Марічки й Тетянки,
З під снігу зимою в гаю сон - трава.
Коли повертаються, доли всміхаються,
Що роси ранковії, мед в бурштині.
Як вранці вітаються, гай прокидається,
Як слізоньки чисті, як цвіт чарівні.
Як бджілки дівчатка усі працьовиті,
Кохайте їх хлопці, кохайте… любіть .
Найкращі дружини в поліській блакиті,
Вони самоцвіти, тож заміж беріть.
ДУЖЕ ГАРНО...З ВЕЛИКОЮ ЛЮБОВ'Ю НАПИСАНО! 
