Бувають дні такі у листопаді,
Коли не всидиш дома ну ніяк!
Ми дням таким яскравим дуже раді.
Там сонце – як начищений мідяк,
Там теплий вітерець, неначе в травні...
Зловити хочеш день цей в об'єктив.
Забулися дощі й сніги недавні.
До річки – там ловити позитив!
Дерева майже голі, та нічого.
Шепоче щось привітно очерет...
Спитати хочеш в човника простого:
Який він заховав в собі секрет?
Все далі, далі стежкою простою...
Далеко десь проблеми й метушня...
Ніяк нам не напитися настою
Прозоро-зачарованого дня.
Цей день осінній – наче подарунок..
Замрієно вдивляєшся у даль...
А там — зима плете нам візерунок,
Де буде тільки холоду кришталь,
Де буде сніг з морозом. Так вже склалось.
А зараз – відгомін минулих почуттів:
Неначе юність тільки починалась,
Де буде все, як ти завжди хотів.
07.11.16.
Фото автора.
