Погадай мені, циганка!
Погадай мені, циганка,
Витягни з колоди щастя,
Вушко моє ти зігрій,
Підбадьор та відігрій
Ти словами наливними,
Молодецькими й рясними
Про милого соколятка,
Що як справжнє янголятко,
Як із казки, Принца-ясна,
Що на білім коні скаче.
Я ж у відповідь тобі
Всиплю золота у гаманці,
А не хочеш – загорну
В срібло ручечку твою,
Від каблучок що звисає,
Вся мозолиста такая…
Ти лиш видумай скоріш
Долі куш мені миліш,
Без проблем і без «сюрпризів»
(не терплю мужських капризів),
Лиш для радісних утіх
І лямурних жарких діл.
Ну а я, вже вір, що скоро
Без пробілів все догоню,
Учениця з мене вміла
І луна іде за мною…
А що думать, час відходить,
Пропихтить … і кане в Лету,
Глянеш – а за ним вже пусто-голо,
Вже і слід пропав поета.
Час стікає, як водиця,
Ще не час – а не напиться…
Погадай мені, циганка,
Та забудь ти дома трефи,
А візьми з собою черви
Ти на щастя лиш мені…
16.10.2016
(авторський переклад з рос. Л.Дадукевич)
оригінал:
Погадай-ка мне, циганка!
Погадай-ка мне, циганка,
Вытяни с колоды счастье,
Ушко ты мое согрей,
Ободри и обогрей
Ты словами наливными,
Расписными, удалыми
О милочке нареченом,
Где и как мне обретенном,
Как в той сказочке, Червленым
Принцем свято нареченным.
Я ж в ответ – озолочу,
Если хош – посеребрю
В кольцах ручечку твою,
Всю истружену таку…
Ты лишь видумай скорей
Мне судьбы кусок милей,
Без проблем и без изьянов,
(Чтобы не выкинуть на свалку),
Лишь для радостных утех
И лямурных жарких дел.
Ну а я, уж верь мне, скоро
Без упущенья все исполню,
Как ученица, эхом свторю
Руладам сладким твоим я.
А что там медлить, жизнь уходит,
Летит, пыхтит, уносит в Лету,
Глядишь – и жизни той уж нету …
Так быстротечна, как река …
Так погадай же мне, циганка,
(Оставив дома черны трефы),
Припаси одни лишь черви
Ты на счастье для меня…
22.09.2016
ID:
696701
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 25.10.2016 19:45:38
© дата внесення змiн: 26.10.2016 22:42:00
автор: Лєна Дадукевич
Вкажіть причину вашої скарги
|