За руку тримаючи тебе проводив до дому ,
Аби бути впевненим і не відчувати тривогу
Дорога доволі знайома по ній ще інколи ходжу
Не ставши тебе вона почала завдавати ці болі .
О боже. Скажи мені ну де так провинився ?
Навіщо забираєш ти від мене самих блищих?
Кохання не даруєш тільки тугу й смуток ,
А я до крові розбиваю в стіни з злості руки .
Іду іду по тій дорозі , де ми колись із нею ішли двоє ,
І телефон в руках дивлюся на її фото ,
Пронизує жага від болі хочеться кричати ,
Але я сильний так , і почуттями моїми ще можна гратись ?
За руку не тримаючи тебе я йшов додому ,
А у душі моїй все більше смутку і тривоги ,
Дорога доволі знайома , по ній все менше ходжу ,
Не ставши тебе іду по ній і відчуваю болі .
